СПЛЯТЬ УКРАЇНЦІ
Стає нам важче жити з кожним днем,
Сплять українці, ходять холуями.
І небо плаче проливним дощем
За мужніми загиблими синами.
Байдужість стала нормою життя,
В зруйнованій бандитами Країні...
Яке ж тут може бути майбуття,
Коли біда панує в Україні…?
Хтось у окопах гине на війні,
За рідну, Незалежну Батьківщину.
Хтось заробляє кошти на біді,
Та обкрадає нашу Україну.
Комусь Росія – це найліпший брат,
І байдуже, що він людей вбиває...
Для мене ж ворог і кремлівський кат,
Який любиму Неньку розпинає.
Скажи мені, а що ти обереш:
Довічне рабство чи щасливу долю?
Невже не в Україні ти живеш,
Чому мовчиш, не захищаєш волю?
© Олександр
Кобиляков
Немає коментарів:
Дописати коментар