Вірш "У ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИХ" Автор: Олександр Кобиляков

У ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИХ

Мій синку, ти загинув за Вкраїну,

За рідну Неньку та за свій народ.

Більш за життя любив ти Батьківщину.

Ти мій Герой, ти справжній Патріот.

Ти воював за те, щоб краще жити,

Щоб інших не торкнулася війна…

Тепер несуть до тебе люди квіти,

І раною болить моя душа…

                                   © Олександр Кобиляков

Вірш "БІЛЬ УКРАЇНИ" Автор: Олександр Кобиляков

БІЛЬ УКРАЇНИ

Світ знов перевернувся догори –

Людська байдужість розпинає Неньку.

Нам брешуть ті, яких обрали ми,

Щоб захищати Матінку рідненьку.

Нас нищать окупанти та кати,

Останнє забирає клята влада...

Скажіть мені, а що чекали ми,

Змінивши крадія на казнокрада…?

Навіщо нам потрібен був Майдан,

Якщо до Ради знов не тих обрали?

Повірили брехливим тим словам,

Що ніби нас в Європі десь чекали.

Втомилася ріднесенька земля

Від геноциду, зради та знущання.

Болить за Неньку-Матінку душа,

За долю нашу та людські страждання.

Невже не здатні разом з вами ми

Навести лад у нашій же Країні?

Чому керують Ненькою жиди,

А ми живемо, наче у руїні?

Як жебраки, на рідній нам землі

У холуях ми ходимо постійно.

Чи, може, українці – це раби,

Які не здатні жити самостійно?

Прокинься, рідна Матінко моя!

Вставайте, українці, досить спати!

Важка на нас чекає боротьба,

Але катам народ наш не зламати!

                                   © Олександр Кобиляков