ДОЛЯ
Посивіла Україна
Від журби та
болю...
Проклинає люба
Ненька
Власну свою долю…
Почерствіли рідні
діти –
Серцем і душею.
Розпинають
Батьківщину –
Та майбутнє з нею.
Продали за гроші юди
Землю та Державу.
Не чекайте, люди
добрі,
Ні волю, ні славу.
Не чекайте –
повставайте,
І порвіть кайдани,
Бо панують вже над
вами
Олігархів клани!
Українці,
дорогенькі,
Ви ж нащадки Спаса!
Тож виконуйте,
рідненькі,
«Заповіт» Тараса!
Не раби ж ви – Божі
діти
Козацького роду!
А немає – і не буде
Роду переводу!
І тоді – відступить
ворог,
Земленька зрадіє,
Бо лише про це – роками
–
Україна мріє.
Мріє Ненька, щоби
діти
Матір поважали,
І щоб люди –
патріота
Гетьманом обрали!
