Вірш "БОРОТИСЯ ТРЕБА" на 4-му Міжнародному фестивалі військової авторської патріотичної пісні

10 листопада 2018 р. у Палаці ветеранів м. Києва відбувся 4-й Міжнародний фестиваль авторської військової патріотичної пісні. Щиро дякую організаторам, ведучим та всім учасникам!

Вірш "НЕВЖЕ ТАКУ БАЖАЛИ МИ ЄВРОПУ?" Автор: Олександр Кобиляков

НЕВЖЕ ТАКУ БАЖАЛИ МИ ЄВРОПУ?

Невже таку бажали ми Європу –

Де нищать наші цінності людські?

Де люди вірять бісу, а не Богу, –

Вподобавши тяжкі содом-гріхи…

Де правлять нами – корупціонери,

Де п’ятий рік – не визнана війна.

Де в злиднях ходять ті пенсіонери,

Що працювали все своє життя.

Не бачиш, чи не чуєш, Україно,

Як від свавілля стогне вже земля?

Невже дарма, рідненька Батьківщино,

За тебе гинуть воїни щодня?

Чому мовчиш, знедолений народе,

Де твоя́ гідність – хто її приспав?

Де віра в краще – прагнення свободи?

Чому ти проти зради не повстав?

Прокиньтеся! Благаю, люди добрі!

Що дітям ви дасте – яке життя?

Живемо ми – але не в тій Європі,

Де гідне та щасливе майбуття.

                                                               © Олександр Кобиляков

Вірш "ЄДНАЙМОСЯ!" Автор: Олександр Кобиляков

ЄДНАЙМОСЯ!

Вірші – рядками ляжуть на папір,
Вони розтоплять зачерствілі душі.
Я відчуваю ваш нестерпний біль,
І прошу, щоб не були ви байдужі!

Байдужість – робить з нації – рабів,
Руйнує нашу людяність та волю.
Це рай для окупантів та катів,
Що нищать українців та їх долю.

Є Ненька, і вона у нас одна,
Єдина в світі всім нам рідна мати.
Чому ж тоді байдужа нам вона,
Чи ми не здатні волю відстояти?

Чому на Богом даній нам землі
Керують чужоземці, олігархи,
А українці йдуть у холуї
На чужині нове життя шукати?

Терплячий та знедолений народ,
Прокинься, подивися – всі сміються…!
Щодня на сході гине патріот,
Ти все чекаєш – хмари розійдуться…

Скажи, де ще знайти такі слова,
Як пробудити зачерствілу душу?
В країні п'ятий рік іде війна,
Тим, хто забув – то нагадати мушу!

Єднайтеся, благаю – не мовчіть,
Бо в єдності є наша з вами сила!
Катів та окупантів проженіть,
Щоб панувала ненька-Україна!

                                         © Олександр Кобиляков

Вірш "ДОЛЯ" Автор: Олександр Кобиляков

ДОЛЯ

Посивіла Україна

Від журби та болю...

Проклинає люба Ненька

Власну свою долю…

Почерствіли рідні діти –

Серцем і душею.

Розпинають Батьківщину –

Та майбутнє з нею.

Продали за гроші юди

Землю та Державу.

Не чекайте, люди добрі,

Ні волю, ні славу.

Не чекайте – повставайте,

І порвіть кайдани,

Бо панують вже над вами

Олігархів клани!

Українці, дорогенькі,

Ви ж нащадки Спаса!

Тож виконуйте, рідненькі,

«Заповіт» Тараса!

Не раби ж ви – Божі діти

Козацького роду!

А немає – і не буде

Роду переводу!

І тоді – відступить ворог,

Земленька зрадіє,

Бо лише про це – роками –

Україна мріє.

Мріє Ненька, щоби діти

Матір поважали,

І щоб люди – патріота

Гетьманом обрали!

                                                    © Олександр Кобиляков

Вірш "ДОЖИЛИСЯ МИ, ТАРАСЕ" Автор: Олександр Кобиляков

ДОЖИЛИСЯ МИ, ТАРАСЕ

Дожилися ми, Тарасе,

Мабуть, вже до краю...

Гірше ворога – байдужість

Неньку розпинає…

Нищать юди землю рідну,

Мову та культуру,

А народ – мовчить, чекає

Та гадає думу…

Що ж то коїться у світі,

Рідний мій Кобзарю?

Як же Неньці подолати

Цю ворожу зграю?

Як дивитись в очі дітям,

Що розповідати..?

Що нездатні українці

Волю відстояти?

Про яку ж тоді-то славу

Мова та ведеться?

Якщо рідна Батьківщина

На частини рветься?

Незалежність  Україна

Кров’ю здобувала!

Щоб над нами, українці,

Нечисть панувала?

Прокидайтеся, рідненькі,

Так не можна жити!

І байдужістю людською

Матінку ганьбити!

Повставайте, люди добрі,

Здобувайте волю!

Та виборюйте найкращу

Для Країни долю!

                           © Олександр Кобиляков

Вірш "ГІРКА ПРАВДА" Автор: Олександр Кобиляков

ГІРКА ПРАВДА

Нема правди в Україні –

Тож немає й волі.

Як у темній домовині,

Люди у полоні.

Терплять зраду та знущання,

І брехню з каналів,

Сльози, голод та страждання –

Від катів та кланів.

Так триває рік за роком

Геноцид країни.

Тягне Рада крок за кроком

Неньку до могили.

А народ – мовчить, чекає:

«З’явиться месія!

І нехай нас захищає

Від цього свавілля!».

Тільки ворог, дорогенькі,

Зовсім не чекає.

Він вбиває вас, рідненькі,

Неньку розпинає.

Від байдужості людської

Гине Батьківщина.

Гинуть воїни-Герої –

Плаче Україна.

І панують вже над нами

Смерть, брехня та зрада,

Бо злилася з москалями

«Незалежна» влада.

Ось так, любі українці,

Здобули ми волю…,

Що кати у нашій хаті

Нищать нашу долю!

                       © Олександр Кобиляков

Вірш "ДО УКРАЇНЦІВ" Автор: Олександр Кобиляков

ДО УКРАЇНЦІВ

Чому ж правду, дорогенькі,

Так «пани» не люблять –

Брешуть нам нахабно в очі,

І народ наш гублять?

Обкрадають українців

З вигуками – «Слава..!»,

Бо для клятих можновладців

Ми – не є Держава.

– Стерпить люд усі страждання, –

Кажуть про нас всюди.

– Голод, зраду та знущання, –

Ось такі ми, люди...

Не живе, і ще не вмерла

Наша Батьківщина.

Де ж, скажи мені, та Слава,

Славна Україна?

Рідним дітям – не потрібна

Ні земля, ні мати.

Гірко плаче, як дівчина,

Ненька біля хати.

Плачуть люди над бідою…

Що ж ми наробили?

Доборолися до краю,

І Майдан зганьбили.

Тут не плакати потрібно,

А катів знімати!

Незалежність, Україно,

Треба здобувати!

                                             

                           © Олександр Кобиляков

Вірш "ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ" Автор: Олександр Кобиляков

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

Все розпочнеться з чистого листа –

До влади прийдуть справжні патріоти!

І скінчиться невизнана війна,

Яка світ поділила: «за і проти»...

Це станеться – коли побачиш ти,

Що більше так не можна далі жити,

Бо нашу Неньку знищують кати –

Продажні та невдячні власні діти.

Повіє вітер хвилями Дніпра

Незламний дух славетного народу,

Та з віршами пророка-Кобзаря

Повстануть люди за свою свободу!

Зрадіє Богом дана нам земля!

Розквітне наша люба Батьківщина!

Як попіл, згинуть ворог та журба!

Ще запанує рідна Україна!

І напишу я, з чистого листа –

Коли настане спокій в Україні:

«Вітаю, Ненько, ти – перемогла!

Немає більше нечисті в країні!»

                                      © Олександр Кобиляков

Фестиваль «МUSIC LIVE. НІЧНІ СЕРЕНАДИ» 25.08.17 р.

25 серпня 2017 р. з нагоди Дня Незалежності України у Маріїнському парк м. Києва (Літня естрада Міського парку (Мушля)) відбувся Міжнародний фестиваль мистецтв "Діалоги культур", який представив свій новий проект академічної та джазової музики «МUSIC LIVE. НІЧНІ СЕРЕНАДИ», на якому я мав честь прочитати два своїх твори "НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА" та "УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ". Дуже дякую за чудовий фестиваль та запрошення Євгенії Басалаєвій. Також дякую всім іншим учасникам цього чудового фестивалю!

       «Коли до влади прийде той, хто любить свій народ, свою Батьківщину більше, ніж гроші, тоді настане мир та спокій в нашій державі…» - (Олександр Кобиляков).

Вірш "У ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИХ" Автор: Олександр Кобиляков

У ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИХ

Мій синку, ти загинув за Вкраїну,

За рідну Неньку та за свій народ.

Більш за життя любив ти Батьківщину.

Ти мій Герой, ти справжній Патріот.

Ти воював за те, щоб краще жити,

Щоб інших не торкнулася війна…

Тепер несуть до тебе люди квіти,

І раною болить моя душа…

                                   © Олександр Кобиляков

Вірш "БІЛЬ УКРАЇНИ" Автор: Олександр Кобиляков

БІЛЬ УКРАЇНИ

Світ знов перевернувся догори –

Людська байдужість розпинає Неньку.

Нам брешуть ті, яких обрали ми,

Щоб захищати Матінку рідненьку.

Нас нищать окупанти та кати,

Останнє забирає клята влада...

Скажіть мені, а що чекали ми,

Змінивши крадія на казнокрада…?

Навіщо нам потрібен був Майдан,

Якщо до Ради знов не тих обрали?

Повірили брехливим тим словам,

Що ніби нас в Європі десь чекали.

Втомилася ріднесенька земля

Від геноциду, зради та знущання.

Болить за Неньку-Матінку душа,

За долю нашу та людські страждання.

Невже не здатні разом з вами ми

Навести лад у нашій же Країні?

Чому керують Ненькою жиди,

А ми живемо, наче у руїні?

Як жебраки, на рідній нам землі

У холуях ми ходимо постійно.

Чи, може, українці – це раби,

Які не здатні жити самостійно?

Прокинься, рідна Матінко моя!

Вставайте, українці, досить спати!

Важка на нас чекає боротьба,

Але катам народ наш не зламати!

                                   © Олександр Кобиляков

Вірш "ДОБОРОЛАСЯ КРАЇНА" Автор: Олександр Кобиляков

ДОБОРОЛАСЯ КРАЇНА

Доборолись українці,

Дотерпілась Ненька…

Гірко плаче над бідою

Матінка рідненька.

Що ж то коїться у світі,

Що життя немає…?

За що ж, люди дорогенькі,

Наш народ страждає?

На Майдані за свободу

Та за честь стояли.

Чому ж ми тоді до Ради,

Знов не тих обрали?

З крадіїв – князів зробили,

Надали їм владу,

А вони нам – ніж у спину,

Батьківщини зраду.

Подивіться – всі сміються!

Що такі терплячі...

Чому, любі українці,

Ми такі незрячі..?

Поки єдності не має

Українська хата,

Нашу землю розпинає

Проросійська «вата».

Об’єднайтеся, благаю!

Захистіть Країну!

Не робіть із України

Попіл та руїну!

             © Олександр Кобиляков

Вірш "ПАМ’ЯТАЙМО ПРО ТАРАСА" Автор: Олександр Кобиляков

ПАМ’ЯТАЙМО ПРО ТАРАСА

Пам’ятайте, люди добрі,

«Заповіт» Тараса.

Пам’ятайте та сумуйте

За нащадком Спаса.

І кайдани ті ворожі,

З себе позривайте!

Проти нечисті та зради,

Духом повставайте!

Кров’ю ворогів Країни

Земленьку залляйте!

Схід і Захід України

Разом об’єднайте!

В єдності – єдина наша

Українська сила,

Та і, звісно, всім нам рідна

Мова солов’їна.

Над Дніпром, де спить Тарас наш,

Помоліться Богу.

За нащадків та за долю,

Та й за Перемогу.

Щоб побачили, почули

В світі всі Держави,

Як за Неньку-Україну

Козаки повстали!

Плачте, люди, за Тарасом,

Плачте та шануйте!

Тихим словом поминайте –

Земленьку рятуйте!

                       © Олександр Кобиляков

Вірш "УКРАЇНА" Автор: Олександр Кобиляков

УКРАЇНА

Плаче рідна Україна,

Та ніхто не чує.

Плаче, наче та дитина,

Яку пан мордує.

Як верба понад водою,

Голову схилила.

Сльози ллються над бідою –

Посивіла, мила.

Чому ж, люди, ви забули,

Тих, що воювали,

Хто за рідну Батьківщину

Власну кров пролляли?..

Небо стогне, вітер виє,

А ніхто не чує,

Як над рідними степами

Ворог вже лютує.

Побраталися з жидами

Можновладці кляті.

Тож навіщо вас обрали,

Крадії прокляті!?

В чому ж винна перед вами

Україна-Мати?

Хто дав право вам, іуди,

Землі продавати?

Зажурилася Країна,

А вони не бачать,

Лише воїни загиблі

Десь у небі плачуть...

Україно, Україно,

Матінко рідненька!

Скільки ж будеш ще терпіти,

Люба наша Ненько?

                   © Олександр Кобиляков