ТАК НЕ МОЖНА ЖИТИ
Україно, моя мила,
Подивись на себе,
Нищать нашу Незалежність
На очах у тебе…
Землю рідну роздирають,
Люд за дурнів мають,
Патріотів та Героїв
На війні вбивають…
Олігархів та бандитів
Захищає Рада,
Ось така в нашій Країні
«Незалежна» влада…
Поглянь, люба Україно,
Що ми наробили,
Ми ж байдужістю людською
Матінку зганьбили…
Все ніяк собі, рідненькі,
Не дамо ми раду,
Хто в Європу, хто в Росію,
Хто в нечисту владу.
Невже добре, дорогенькі,
Там, де нас немає,
Може, краще цінувати
Те, що Ненька має?
Україна – незалежна…
А скажіть, від кого?
Від бандитів, олігархів,
Чи життя людського?
Досить, любі, вже казати:
«Моя хата скраю»,
Хто так каже, той ні хати,
Ні життя немає…
Українці, так не можна
Далі в світі жити,
Та на рідній Батьківщині
В холуях ходити!
Захищайте Незалежність,
Бо це Божа воля,
І тоді ще посміхнеться
Вам найкраща доля!
© Олександр Кобиляков
